A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Кролевецький ліцей №6 Кролевецької міської ради

11 клас історія України

Дата: 30.01.2022 21:10
Кількість переглядів: 80

31.01.22

 

Тема: Спроба державного перевороту в СРСР

План

1. Події путчу 19-21 серпня 1991 року.

2. Акт проголошення незалежності України.

3. Історичне значення Акту.

 

У робочий зошит укласти конспект, користуючись інформацією

Організація державного перевороту.

О 6 годині ранку 19 серпня 1991 року теле- і радіоканали передали повідомлення з Москви про створення Державного Комітету з надзвичайного стану (ДКНС) (рос. Государственный комитет по чрезвычайному положению, ГКЧП) і звернення ДКНС до радянського народу.

До складу комітету (незаконного, бо його створення не було передбачено тодішньою Конституцією Радянського Союзу) увійшли:

?      віце-президент СРСР Генадій Янаєв (26 серпня 1937 - 24 вересня 2010),

?      прем'єр-міністр СРСР Валентин Павлов (26 вересня 1937 — 30 березня 2003),

?      голова КДБ СРСР Володимир Крючков (29 лютого 1924 - 23 листопада 2007),

?      міністр оборони Дмитро Язов,

?      міністр внутрішніх справ Борис Пуго (19 лютого 1937 - 22 серпня 1991),

?      заступник голови Ради оборони СРСР Олег Бакланов,

?      президент Асоціації державних підприємств та об'єднань промисловості, транспорту та зв'язку Олександр Тізяков,

?      голова Селянської спілки СРСР Василь Стародубцев.

У зверненні путчисти оголосили про введення надзвичайного стану у деяких районах СРСР, припинення виходу більшості ЗМІ. Також віце-президент СРСР Янаєв, нібито через хворобу Горбачова, бере на себе обов'язки глави держави.

У «Постанові №1 ДКНС» було перераховано перелік заходів, якими мав бути збережений СРСР:

•        оголошено недійсними закони та рішення органів влади та управління союзних республік, що суперечили законам СРСР.

•        призупинялася діяльність політичних партій, громадських організацій та масових рухів, «що чинять перешкоди нормалізації ситуації» (таким визнали би, зокрема Народний Рух України, УНА-УНСО).

2. Спроба державного перевороту і Україна.

Події серпня виявили реальні, а не декларативні позиції й наміри всіх політичних сил і державних органів в Україні. Керівництво ЦК КПУ опинилося на боці заколотників. Секретаріат ЦК надіслав на місця шифрограму, у якій схвально оцінював переворот і пропонував парткомам «організувати» підтримку дій ДКНС.

Присланий заколотниками в Україну генерал В. Варенніков заявив, що в разі непідтримки рішень ДКНС, проведення страйків, акцій непокори будуть застосовані війська. Він, заручившись підтримкою першого секретаря КПУ С. Гуренка, намагався схилити Голову Президії ВР УРСР Л. Кравчука до визнання ДКНС. Та спроби виявились марними. Кравчук, вважаючи, що будь-які масові виступи населення можуть спровокувати заколотників до введення військ до Києва та інших міст, масових арештів, закликав до спокою і витримки. Він заявив, що будь-які зміни мусять відбуватися на основі закону і немає підстав для введення в республіці надзвичайного стану. Тим самим він не визнав правомочними розпорядження ДКНС на території України.

Військові та міліція на території України не підтримали заколотників. Союз офіцерів України запропонував організувати загони добровольців для захисту українського парламенту, а також закликав військових — громадян України — не виконувати розпорядження ДКНС.

Деякі місцеві Ради, особливо в західних областях, рішуче та недвозначно засудили заколот. У зверненні керівників Львівської обласної Ради до населення області містився заклик «при спробі насильницького усунення демократично обраної народом влади відповісти масовими актами громадської непокори». Харківська міська Рада кваліфікувала дії ДКНС як найтяжчий злочин.

В Україні проти заколотників послідовно й рішуче виступила тільки опозиція — представники Руху і новоутворених демократичних партій. Вони виступили з пропозицією засудити заколот спеціальним рішенням Верховної Ради УРСР, закликали до організації загального страйку.

Тим часом у ніч з 20 на 21 серпня віддані ДКНС війська здійснили спробу штурму Білого дому в Москві. Під час штурму загинуло троє осіб. Спецпідрозділи, які мали завершувати операцію, відмовились від будь-яких дій. Стало зрозумілим, що заколот провалився.

22 серпня Президія ВР УРСР ухвалила рішення про скликання позачергової сесії парламенту.

19—21 серпня 1991 р. реакційні сили здійснили спробу державного перевороту з метою збереження СРСР і тоталітарного режиму в ньому. Рішучий опір заколотникам з боку тисяч громадян, що заполонили центр Москви, дії керівництва РРФСР на чолі з Б. Єльциним, вагання військ, перехід окремих військових частин на бік демократичних сил, нерішучість самого ДКНС спричинили ганебний провал заколоту. Провал державного перевороту став прямим поштовхом до проголошення незалежності України.

Домашні завдання

1. Опрацювати параграф 19,с.150-152, вивчити дати.

2. Письмово дати відповіді на запитання:

1) Коли відбулась спроба державного перевороту в СРСР ?

2) Хто її очолював? Яку мету ставили заколотники?

3) Якою була реакція на заколот в Україні?

2.*Підготувати повідомлення «Л.М.Кравчук – перший президент Незалежної України».

 

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора