ЛІНГВОСЕТ «ГОВОРІМО УКРАЇНСЬКОЮ!»
Латаття біле (Nymphaea alba) – багаторічна водяна трав’яниста кореневищна рослина родини лататтєвих. У народі латаття називають по-різному: жіноче латаття, водяна лілія, водяний лопух, русальний квіт – це єдина рослина, що мільйони років без будь-яких морфологічних змін існує у флорі України.
Поширено латаття біле по всій території України у спокійних мілких водоймах, росте на глибині до 2 метрів, занесена до Червоної книги. Окрім того, латаття зустрічається у водоймах та повільно текучих річках Європи, Азії та Північній Африці.
Ця квітка захоплює своїм естетичним виглядом і грацією. Її білі пелюстки, плаваючі на поверхні листки є символом спокою та природної краси.
Слов’яни називали латаття біле – одолень-травою, збираючись у далеку дорогу, брали її з собою і носили на шиї як амулет. Ще латаття називали русалчиним цвітом, в уяві слов’ян білі квітки символізували красу звабливих русалок, а гнучке, плямисте, змієподібне кореневище – русалчин хвіст. Один із червневих тижнів у слов’ян називали русалчиним. Існувало повір’я, що саме в ці дні русалки з білосніжних лілей стають «простоволосими дівами» і водять танок біля річок.
За міфами та легендами, вода, у якій росли латаття, вважалася цілющою, і з неї робили відвари для лікування різних недуг. У єгипетській міфології латаття було символом відродження і нового життя, пов’язаного з богом Сонця.
Латаття є індикатором здоров’я водоймів: його ріст або зникнення може свідчити про зміни в екосистемі; допомагає підтримувати рівень кисню у воді, що необхідно для життя водних організмів.
Як біле латаття захищається від ворогів?
Блискучі, глянсуваті листки латаття зверху покриті восковим нальотом і не змочуються водою.
У сучасному світі латаття не втратило своєї значущості. Його продовжують вирощувати у декоративних цілях, і воно все ще залишається об’єктом наукових досліджень.
