COVID-19
Характеристики передачі COVID-19 та принципи профілактики та контролю інфекції. Шляхи передачі Рекомендації з контролю інфекції ґрунтуються на логічному припущенні, що передача COVID-19 відбувається схоже до передачі SARS-CoV під час спалаху 2003 року. Щоб отримати уявлення про деякі епідеміологічні характеристики нового вірусу, можна екстраполювати початкові філогенетичні та імунологічні аналогії між COVID-19 та SARS-CoV. Вважається, що передача COVID-19 відбувається, головним чином, через краплини у повітрі, які поширюються з кашлем та чханням, а також через контакт із забрудненими поверхнями. Основними шляхами передачі вважаються повітряно-крапельний і контактний. Дані щодо SARS-CoV свідчать про те, що використання респіраторів та хірургічних масок забезпечує приблизно однаковий рівень захисту — до 80% нижчий ризик інфікування. Під час АГП збільшується ризик розповсюдження збудника інфекції незалежно від шляху передачі (контактний, крапельний, повітряний) і при виконанні АГП необхідно вживати заходів для обмеження передачі вірусу через повітря, у т.ч. в разі підозри або підтвердженого випадку COVID-19. З огляду на вищевикладене, Група оцінювання загрози нових респіраторних вірусів (ГОЗНРВ) Міністерства охорони здоров’я та соціального захисту Великої Британії рекомендувала запровадити на постійній основі заходи захисту від повітряно-крапельної інфекції в клінічних зонах, що вважаються «гарячими точками» з точки зору АГП — таких як відділення інтенсивної терапії (ВІТ), післяопераційні палати тощо — де ведеться робота з пацієнтами з COVID-19 (за винятком випадків, коли пацієнти ізольовані в боксі з від’ємним тиском або в одиночній палаті, де персонал, який заходить всередину, повинен носити респіратор).
В інших випадках рекомендується використання водонепроникної (тип IIR) хірургічної маски (ВХМ); увесь персонал відділень загальної терапії, комунальних служб медико-соціальної допомоги, працівники швидкої допомоги та соціальні робітники повинні носити ВХМ при близькому (до 1 м) контакті з пацієнтами, за винятком випадків, коли виконуються АГП, коли потрібно використовувати респіратор класу 3 (FFP3), засоби COVID-19: Керівництво з профілактики та контролю інфекції у медичних закладах 8 захисту органів зору, одноразовий халат з довгими рукавами та рукавички. Початкові дослідження виявили наявність живого вірусу COVID-19 у стільці та виділеннях з кон’юнктивальних залоз підтверджених пацієнтів.1 Всі виділення (окрім поту) та екскременти, в т.ч. діарейний стілець пацієнтів з підтвердженим COVID-19 або підозрою на нього слід вважати потенційно інфекційними.
Інкубаційний і інфекційний періоди Оцінювання клінічних та епідеміологічних характеристик SAES-CoV-2 говорить про те, що, подібно до SARS-CoV, пацієнти залишаються неінфекційними до появи симптомів. У більшості випадків люди вважаються контагіозними, поки зберігаються симптоми; ступінь контагіозності залежить від важкості симптомів та стадії захворювання. Медіанний час з моменту появи симптомів до клінічного одужання для легких випадків складає близько 2 тижнів, а для важких або клінічних випадків — 3-6 тижнів.
Повідомляється про інфекційність під час безсимптомного періоду: встановлено, що один пацієнт розповсюджував вірус до появи в нього симптомів.
Для визначення фактичної можливості та впливу безсимптомної передачі потрібні додаткові дослідження. Заходи, описані в розділах «Стандартні заходи контролю інфекції (СЗКІ)» та «Заходи з урахуванням способу передачі (ЗУСП)», повинні продовжуватися до зникнення симптомів. Дані з інших країн, загалом, вказують на те, що інфекційність значно знижується через 7 днів після появи симптомів.
Виживання вірусу в довкіллі Людський коронавірус може виживати на неживих предметах та зберігати життєздатність протягом терміну до 5 діб за температури 22- 25°C та відносної вологості 40-50% (що є типовим для закритих приміщень з кондиціонованим повітрям).1 Виживання на поверхнях у довкіллі також залежить від типу поверхні.1 Обширне забруднення середовища можливе після аерозоль-генеруючої процедури (АГП). Швидкість звільнення закритого приміщення від аерозолів залежить від роботи механічної/природної вентиляції — що більше відбувається повітрообмінів на годину (швидкість вентиляції), то швидше приміщення звільниться від аерозолів.5 Час, потрібний для очищення від аерозолів — і, відповідно, час, після якого до приміщення можна заходити без респіратора (клас 3) (FFP3) — можна визначити за кількістю COVID-19: Керівництво з профілактики та контролю інфекції у медичних закладах 9 повітрообмінів на годину згідно з інструкцією ВООЗ; в палатах загальної терапії та одиночних палатах швидкість вентиляції має складати не менше 5 повітрообмінів на годину, у ізольованих боксах з від’ємним тиском — не менше 12 повітрообмінів на годину.6 За можливості, знезараження приміщень має виконуватися тоді, коли до них можна заходити без респіратора FFP3. Згідно з оцінками, за один повітрообмін з повітря видаляється 63% збудників; після 5 повітрообмінів їх у повітрі залишається менше 1%.7 Прагматичним рішенням для лікарняних приміщень, де відбувається більшість цих процедур, є витримування щонайменше 20 хвилин, тобто 2 повітрообмінів.
